За Імперато… Стривайте, що? Де космодесантники, Боги Хаосу та ЕКСТРЕМІНАТУС? Це ж Ваха?

Саме так, події Warhammer: End Times – Vermintide відбуваються не у Warhammer 40 000, а у його менш популярному пращурі Fantasy Battles. Тому спейс-маринів, некронів та ельдарів ви тут не зустрінете. Лише класична магія та скейвени. Багато скейвенів!

Left 4 Waaah!

Warhammer: End Times – Vermintide – шутер від першої особи, з елементами слешера, рольової гри та можливістю кооперативного проходження. З перших хвилин в очі кидається схожість із Left 4 Dead – похмура атмосфера, механіка „ріж-стріляй“, та однотипні вороги — тут вам і жокей, і танк, і мисливець, просто замість зомбі — щуролюди.

Утім, безпосередньо бій в Vermintide набагато цікавіший — сильний та слабкий удари двома видами зброї у поєднанні з блоками та ухиляннями роблять винищення безкінечних орд ворогів одночасно видовищними, цікавими та тактично складними.

У нас на вибір — п’ять героїв, одночасно з яких у бій можуть рушити лиш чотири. В ідеалі — це чотири реальні гравці. Якщо ж у вас немає стільки друзів, то можна замінити їх ботами, або компенсувати нестачу випадковими людьми з мережі. Штучний інтелект ботів зірок з неба не хапає. Вони можуть хіба спину прикрити, чи удар на себе прийняти. Як і обіцяли розробники, кожен герой має унікальні та незамінні здібності — лучниця може підтримати здалеку, випускаючи шквал стріл; мисливець на відьом прострелить з пістоля броню скейвенів-піхотинців; а відьма АoЕ-шить вогнем, підпалюючи все довкола і себе в тому числі.

На жаль гра вимагає „рашити“. Перебити всіх щурів на локації неможливо. І чим довше ви на ній залишаєтесь, тим більше і більше ворогів наступає, а здоров’я далеко не безкінечне. Утім, на локаціях і робити особливо нічого — зі схованих предметів тут лише кілька потаємних фоліантів, котрі і прочитати не можна. Завдання одноманітні — протриматись на локації до рятнуку, перенести бочки з точки А в точку „Вибух“, чи захистити прапорці.

У колі друзів-горлорізів

Vermintide вимагає злагоджених дій усіх гравців — поодинці ви дійдете рівно до першої зграї щурів, адже подужати навіть тузінь скейвенів самому — справа не з легких. Саме тут і випливає перший мінус гри — складність зовсім не збалансована. Навіть на найнижчому рівні ворогів забагато, вони надто сильні, а від спеціальних противників, котрі знерухомлюють гравця, самому ніяк не відбитись. Це піднімає планку входження в гру, і відсіює „тільки- сюжетників“ та тих, у кого немає друзів.

До речі, про сюжет: це другий мінус. Він начебто є, але мало того, що занадто сумбурний, так ще й подається виключно через діалоги одночасно з ігроладом (привіт, субтитри ГТА 5 під час кермування). У нас на вибір п’ять персонажів, кожен зі своєю якою-не-якою історією, котрі мусять відбити навалу щуролюдів на місто Юбершрайк. От і все.

Творці з Fatshark також зробили доволі непогану систему багажу. Після кожного рівня ми кидаємо кубики (якість яких залежить від рівня складності та знайдених на мапі секретних фоліантів), і чим краща комбінація випадає, тим рідкісніший предмет отримуємо. Серед предметів може бути зброя, посортована за класами персонажів: меч — лицарю, лук — ельфійці, сокира — гному тощо; може бути амулет, що дає приріст до показників; або ж декоративний головний убір. Згодом у кузні ці предмети можна розбирати на матеріали, покращувати чи сплавляти декілька гірших в один кращий.

Схопили облизня

Незрозуміло, чому при не найсоковитішій графіці за сучасними мірками, гра жере стільки ресурсів. За відсутності обмеження кадрів за секунду, лічильник таких навряд чи підніметься вище тридцяти, коли з-за рогу на вас вискочить півсотні щурів. Над оптимізацією ще треба працювати і працювати, адже візуально різниці між високими налаштуваннями і низькими майже не помітно, через що власники слабких комп’ютерів у прольоті. Утім, як завжди.

Warhammer: End Times – Vermintide – гра на кілька вечорів. І за цей час ви якраз встигнете її пройти, щойно вона почне набридати.

ВІДЕООГЛЯД